22 листопада 2014 року – День
пам’яті жертв Голодомору, 82 річниця
Великої Скорботи і національної трагедії. У 1932-1933 рр. (а були ще голоди 1921-1923,
1946-1947 років!), у мирний час, на своїй землі гинули люди-трудівники,
українські хлібороби. Страждало покоління, котре було виховано на прислів’ях: «Щастя
і труд-заодно живуть», «Хто багато робить – той багато й має», «Попрацюєш
багатенько – поїси ситненько», «Чим нижче уклонишся землі,тим прихильнішою вона
буде тобі», «Як хто робить, так тому й родить», «Як дбаєш, так і маєш». І
справді, у той час і робили всією родиною багато, і родило вдосталь, і дбали разом
старанно... Виникають питання: чому і за що зникали з карти України цілі села
та хутори?
Читаймо оприлюднені
нотатники очевидців, вслухаймося та осмислимо їхні спогади про голодомор, перечитаймо
достовірні факти пережитого українцями.
В історичних працях, у
яких досліджується, як голодомор вплинув на свідомість українців, наводяться
листи німецьких солдатів, які були в Україні у 1918 та 1941 роках. При тому
історики наводять свідчення німців однакових за походженням, соціальним станом,
регіоном проживання та віком. Німецький солдат,який був в Україні у 1918 році,
у своєму листі до батьків з розпачем критикує українців, пише, що поганий народ,
нічого не дозволяє взяти зі свого двору; як косо подивишся вбік дружини або
доньки українського селянина, він хапається за вила, хоч знає, що його вб’ють.У
листі солдата 1941 року враження протилежні: в українця забирай, що хочеш, роби,
що хочеш з його сім’єю; навіть перед розстрілом українець покірно вириває сам
собі могилу, без жодних емоцій. Історики кажуть, що саме голодомор, колгоспна
ідея не виділятися з сірої маси та не піднімати голови, вбив козацький дух спротиву,
дух господарника і приватної ініціативи.
І очевидно, що лише
завдяки героям, яких породжує попри все наша земля, енергія волеюбності, чуття
гідності і свободи знов на теренах України. Так у 40-50-х рр. жевріє рух
спротиву і боротьби ОУН та УПА; у 60-ті роки цю іскру спротиву і боротьби за громадянські
права, за єдність України «від Сяну до Дону» намагалися зберегти поети-шістдесятники.
Це був інтелігентний, дещо обережений спротив, але визначний.Демократичний рух
зруйнував Союз. Помаранчева революція, Євромайдан – це вже власне українська
свідомість, що визволила з пут рабського мислення, розірвала і знищила підвалини
тоталітаризму.
Якщо ми не хочемо, щоб
нас морили голодом, щоб відправляли в гулаги, щоб шматували країну, то обов’язково маємо стати народом-героєм. Іншого вибору в нас уже
немає, бо зовнішні вороги знову влаштують новітні голодомори та гулаги.
Наша пам’ять, наше розуміння правди – запорука того, що подібна
трагедія ніколи не повториться.
Вічна пам’ять жертвам Голодомору!
Вічна Слава Героям, котрі
загинули в ім’я Гідності та Свободи України!
Єдності, розуму й сил
громадянам-патріотам України!
Українці завжди були, є і
будуть за мир і добробут усіх народів у всьому світі.
Боже Єдиний, збережи
Україну! Зупини війну.
Немає коментарів:
Дописати коментар