На допомогу учню. Що писати: «ї» чи «й»?

У моїй практиці зустрічалися випадки плутанини,помилкової передачі учнями, на письмі літер «ї» та «й». Щоб навчити  їх розрізнювати, я використовую таку структуру (пам’ятку), котру учень має запам’ятати, виконуючи ряд вправ: списує тексти з такою орфограмою, підкреслюючи і вголос пояснюючи її; пише і/або складає самостійно або з моїм супроводом словниково-розподільні диктанти. Систематично перечитуючи пам’ятку і виконуючи вправи, дитина позбувається такої проблеми.

Однина	Множина
далекий край	далекі краї
він твій	вони твої
він свій	вони свої
один Геннадій	два Геннадії
один Юрій	два Юрії
один Сергій	два Сергії

Власне українська літера «Ї»завжди позначає 2 звуки [ йі ]

(після голосних, у кінці власних назв після м’якого приголосного чи голосного на місці російського «и», наприклад: Гаїті – рос. Гаити, Гімалаї – рос. Гималаи, Ільїн – рос. Ильин, де Віньї – рос. де Виньи)

«Ї» пишу

1)   на початку слова:

        їжджу

        їжа

        їжак

2)   у середині слова:

     країна

     Україна

     Ізраїль

     Ізмаїл

3)   у кінці слова:

       Гімалаї

       Дубаї

  

Порівняймо:

            

        [й]-й                            [йі]-ї

Літера «Й» (йот) позначає завжди 1 звук [й]

(рос. «й»– [й]:  далёкий – далекий, Сергей – Сергій, рай – рай)

«Й» пишу

1)   на початку слова у контексті після голосного:

       ймення(вживається в розмовно-побутовому стилі)

       ймовірний

Наприклад: 1. Дівчина на ймення...Ця подія ймовірно була. Але: 2. Імовірно буде. (дотримання законів милозвучності української мови);

2) у кінці складу, слова:

         крайній

         рай

         Сергій

         Геннадій

         Євгеній;

3) у буквосполученні «йо»– [йо]:

         його

         бульйон

         батальйон

         курйоз
         Соловйов